ШАРОВАРИ

В Українi шаровари з'явилися ще в стародавню епоху. Відомо про широке розповсюдження шаровар серед скіфів і сарматів. Еллінський античний мислитель Діон Хрисостом в кінці 1 ст. н.е. писав «Він носив шаровари, взагалі був одягнутий по-скіфськи, а на плечах в нього був короткий легкий чорний плащ, як заведено в борисфенітів; вони воліють одягатися в усі чорне, очевидно, дотримуючись прикладу одного скіфського племені. І хоча самі мешканці Ольвії говорять по-грецьки не зовсім правильно, оскільки живуть серед варварів, але „Іліаду“ майже всі знають напам'ять». У II ст. н. е. Юлій Полідевк писав, що праукраїнські племена носили штани і називали їх шаровари

ВИШИВАНКА

Вишиванка — новітня назва народної руської (української та білоруської) сорочки, прикрашеної орнаментованою вишивкою. Важлива складова українського національного вбрання. Поділяється на жіночі й чоловічі сорочки. Має спільне походження з вишитими сорочками слов'янських народів Східної та Центральної Європи. Від часів середньовіччя традиційно носилася як повсякденний та святковий одяг. З XX століття носиться окремо, разом з костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Традиційна вишивка сорочок має оберегове значення й різниться залежно від регіону. Традиційні назви — сорочка, вишита сорочка, вишивана сорочка .

САБЛЯ

Шабля — рід клинкової зброї. Характерною особливістю шабель є вигнуте довге лезо (зазвичай 80 — 110 см) як правило, загострене з однієї сторони (інколи з півтора́чним загостренням), з лезом вигнутим у бік обуха. Перші шаблі з'явились у 7-8 ст. і до 11-12 ст. були зброєю кочових народів. Завдяки еволюції зброї і військового мистецтва шабля й шашка тривалий час були переважним видом холодної зброї у військах багатьох країн Євразії та Америки до середини XX століття.

ЧОБОТИ

Чоботи — взуття, зазвичай з високими халявами. Слово чобіт (дав.-рус. чеботъ, чоботъ) вважається запозиченням з тюркських мов (пор. тат. чабата, каз. шабата — «личак»), менш ймовірне утворення від бот («черевик») за допомогою приставки че-[1]. Майстрів, що виготовляли чоботи, називали чоботарями (шевцями).

ОСЕЛЕДЕЦЬ

Одні називають її чуприною, інші – чубом. Але найбільш поширена назва – оселедець. Довге пасмо волосся на голеній голові козака оселедцем почали називати порівняно недавно, адже хоробрий чуб на макітрі запорожця такою “рибною” назвою можна було хіба що зневажити чи навіть образити.

КІНЬ

Кінь (Equus) — рід плацентарних ссавців з родини коневих (Equidae). Типовий вид: Equus caballus (Equus ferus caballus Linnaeus, 1758). Родова назва походить з іонічних діалектів (грец. ἴκκος — «кінь»; це слово, в свою чергу, прийшло з мікенської).